Велику силу має співчуття,
Воно не дасть загинути, пропасти,
Воно нас повертає до життя,
І не дає нам духом занепасти.
Бо ти у нім комусь несеш тепло,
І повертаєш на дорогу світла.
Підтримуєш, щоб легше все ж було,
І щоб душа хоч трішечки розквітла.
Й тобі також потрібне співчуття,
Без нього ти, немов один в пустелі.
Буває мучить біль і каяття,
І знищує, і душу б’є об скелі.
А добре слово, тихе співчуття,
Приводить в норму, біль заволікає.
Вже не таким складним стає життя,
Надії квітка зразу розцвітає.
Ще мить тому була душа в імлі,
Здавалося, що не було й надії.
І раптом світло стало на землі,
І повернулись спогади та мрії.
Велику силу має співчуття,
І як повітря нам воно потрібне.
Це надзвичайно щире почуття,
Якщо не саме золоте, то срібне.