Апостроф
Нестандартний урок з української мови на закріплення теми «Апостроф» у 1 класі
Тема: Апостроф.
Мета: Закріпити правила написання апострофа в словах, збагачувати словниковий запас, розвивати пам’ять. Прищеплювати інтерес до вивчення рідної мови, розкрити її багатство.
Матеріал до уроку: картки з індивідуальним завданням, таблиці.
Вчитель
Дзвенить струмочком рідна мова
Дзвенить струмочком рідна мова,
Усі слова знайомі в ній.
Але писати кожне слово
У мові правильно зумій.
Тут треба так багато знати,
З дитинства правила учить.
На все життя запам'ятати
І мову понад все любить.
Бо ж найтепліше-рідне слово:
Воно, як мамина рука,
Крилате, ніжне, світанкове,
Хоч доля в нього нелегка.
Воно з глибокого джерельця,
Із лісу, степу, із трави...
Прийми його до свого серця
І з рідним словом вік живи.
Земля нам мову дарувала
Барвисту, щиру, як весна.
І українською назвала,
Між різних мов така — одна!
В ній все найкраще і єдине,
А серце з ній наснагу п’є.
Бо рідна мова й Україна —
Це найдорожче, що в нас є!
Вчитель. А сьогоднішній урок вивчення рідної мови почнемо, діти, з того, що повторимо правила написання апострофа в словах і наведемо приклади.
Діти повторюють правило і наводять приклади.
Вчитель. 1 завдання: уважно прослухайте вірш, запам'ятайте слова з роздільною вимовою, яка на письмі позначається апострофом.
В п’ятницю, у надвечір’я
В п’ятницю, у надвечір’я,
Як туманцем потягло,
Сонце плавно у міжгір’я
Спочивати попливло.
На подвір'ячку, під в’язом
Вся зібралася сім’я:
Відпочить, побути разом
Та послухать солов’я.
Вечоріє. На подвір’ї
Вся сім’я рядком сидить...
Вперше випливло сузір’я:
Вабить, манить і мигтить...
Треба назвати слова з апострофом і записати їх на дошці і в зошиті.
Діти називають слова: п’ятниця, надвечір’я, міжгір’я, подвір’ячко, в’яз, сім’я, солов’я, подвір’я, сузір’я. При потребі вчитель пояснює значення слів. Діти записують на дошці і в зошитах.
Стук у двері. У клас заходить хлопчик Апостроф зі своїми друзями Валер’яном, Дем’яном, Мар’яном та Мар’янкою. У дітей таблички з іменами, а апостроф прикріплений так, щоб легко знімався.
Апостроф
Вибачте, це перший клас?
Можна, ми зайдем до вас?
Тут такі хороші діти,
Рідну мову люблять вчити!
Вчитель. Заходьте, будь ласка! Ми любимо гостей! Цих дітей ми знаємо, а от ти, хлопчику, хто? Я здогадуюсь, а от діти, мабуть, ні!
Апостроф. Діти мене також уже знають, я їм загадаю декілька загадок і вони точно відгадають!
1 загадка
Я є у п’явці, у в’юні,
Я є у риб’ячій сім’ї,
Але в воді мене немає.
Скажіть, хіба таке буває?
Показує таблицю, на якій слова п’явка, в’юн, риб’яча сім’я, слово вода, слова виділені іншим кольором.
2 загадка
Я не риба і не птах.
Є в ганчір’ї, в реп’яхах.
Я не звір і не людина,
Але зна мене дитина.
Показує таблицю, аналогічну до першої.
Апостроф. Правильно, діти, ви відгадали — я Апостроф! Я унікальний, бо ж не в кожній мові є! От в українській я є, а в російській мене немає! І тому мене не можна губити і забувати, бо від цього мова збідніє, стане незрозумілою. От скажіть слова: б’ю, п’ю, в’ю, в’яжу, коли апостроф є — це вимовляється чітко, роздільно!
Діти промовляють слова.
Апостроф. А тепер скажіть ці слова коли апострофа немає.
Діти знову повторюють ці слова, але без апострофа сміються.
Апостроф
А ще, діти, запам'ятайте, що я завжди стою після твердих приголосних, а букви Я, Ю, Є, Ї після мене мають два звуки!
А тепер перевіримо, виконаємо завдання № 2.
Дає вчительці картку з завданням: слова для звуко-буквенного аналізу.
БУРЯК — БУР’ЯН
МОРЯК — П’ЯВКА
БУРЯ — ПІР’Я
Завдання виконують на дошці і в зошитах, можна по варіантах.
Вчителька перевіряє роботи між рядами, підходить до учня.
Вчитель. Ой, Недбайлику, а чого це ти так написав?
Недбайлик. А яка різниця? Все одно! Подумаєш, хіба це так важливо? Буде катастрофа? Яка різниця є там той апостроф, чи немає. Подумаєш, якась перевернута кома! Із-за нього тільки двійок більше. Ви ж самі казали, що не в кожній мові він є, а значить і в нас необов'язково!
Нехайлик. А я теж так думаю! Нехай, нехай собі інші пишуть, а я і без нього обійдуся!
Апостроф
Ой, яка образа, діти
Що тепер мені робити?
Просто комою назвали,
В зошитах не написали!
Це Нехайло і Недбайло
Так підводять дружній клас!
У науці — шкандибайла!
Назавжди піду від вас!
Вибігає із класу. Діти, його друзі, що прийшли з ним, розгублено дивляться, кричать вслід: «Зупинись!», «Повернись!». I теж вибігають.
Вчитель
Валер'ян, Мар’ян з Дем’яном
«Повернись» йому кричать.
Невдоволені цим станом
Мчать Апострофа шукать.
І Мар’яночка побігла,
Як же їй без нього буть?
За хлоп’ятами ледь встигла,
Щоб Апострофа вернуть.
Діти повертаються в клас, на табличках їх імена, але вже без апострофа.
Діти похнюплені ведуть між собою розмову.
Валер’ян
А його ніде немає...
Десь пропав, чи десь зав’яз.
Чи в кар’єрі він блукає,
Чи заліз в дупло на в’яз...
Дем’ян
Чи пірнув, як в’юн, у річку,
Чи гніздо у м’яті в’є?
Чи з холодну вліз криничку
І з води сузір’я п’є?
Мар’ян
Може він у цьому світі
Заблудився в бур’янах?
Йдіть шукати його, діти,
На подвір’ї, в реп’яхах.
Мар’яночка
Може п’явка проковтнула
Або риб’яча сім’я?
Чи роззява десь забула
Дописати до ім’я?
Дем’ян
Дев’ять днів його шукали,
П’ятдесят і п’ять хвилин.
Але де знайти — не знали
І лишився він один...
Валер’ян
Наш обов’язок хлоп’ята,
Рівно через кілька днів
Цей Апостроф розшукати
І приставити до слів.
Вчитель
Солов’ї в саду співали,
Пісню коники вели...
Діти дуже сумували,
Що Апостроф не знайшли.
Гороб’ятко й голуб’ятко
Здогадалися умить:
Пір’ячко візьміть, хлоп’ятка,
Та й новенький напишіть!
Він же був такий маленький,
Може кіт його злизав?
Чи вітрець підняв легенький,
Він у полум'я упав?
Не сумуйте, не журіться,
Пір'ячко до рук беріть!
Пригадайте, придивіться
І новенький напишіть.
Й назавжди запам'ятайте
Де, коли його писать.
Добре правила вивчайте,
Правила ці треба знать.
Після букв, запам'ятайте:
Бе, Пе, Ве, еФ, еМ та еР —
Всі апостроф проставляйте
Між Я, Ю, Є, Ї тепер!
Вчитель і діти роздають картки для індивідуальної роботи. На них написані ці вірші по одній строфі. Таким чином — 14 карток із завданням: поставити апостроф у словах, де потрібно.
Вчитель перевіряє роботи, ставить оцінки, каже, що всі з роботою справились.
В цей час заходить апостроф і стоїть...
Вчитель
Тут Апостроф схаменувся,
Бо втомився він блукать.
Апостроф
Добрий день! Я повернувся!
Що, зумів вас налякать?
Діти з табличками, на яких написані імена, прикріпляють апостроф до своїх імен і відповідають:
Дуже, дуже, що й казати!
Був великий переляк!
Довелось попошукати,
Не роби вже більше так!
Не втікай від нас ніколи
І не треба так лякать!
Всі ми ходимо до школи,
Щоб чудово мову знать.
Апостроф
Добре, та запам'ятайте:
В мові теж нема дрібниць,
Правила усі вивчайте,
Щоб не мати одиниць.
І щоб правильно писати
Та висловлювать думки.
Рідну мову треба знати,
Треба вчити залюбки!
Апостроф прикріплює велику таблицю з віршем, щоб усі бачили, читає вірш.
Апостроф
Я у полум’ї, в сузір’ї,
В пам’яті і у сім’ї.
В надвечір’ї, у міжгір’ї,
В п’єсі, м’яті та ім’ї.
В п’ятниці, в м’ячі і в пір’ї,
В черв’яку і у в’юні.
В п’явці, в’язі, у подвір'ї,
В п’ятці добре теж мені
В’ю, б’ю, п’ю, в’яжу, не в’яну,
У кар’єр мій шлях лежить.
І на лаву дерев’яну
Часом ляжу відпочить.
З матір’ю пісні співаю
Для рум’яних немовлят.
В м’яч з хлоп’ятами ганяю
Двадцять п’ять хвилин підряд.
Хоч малий, та є здоров’я,
Щоб побути скрізь зумів.
Я прив’язаний любов’ю
До таких хороших слів.
В бур’янах я теж гуляю,
Часом весь у реп'яхах!
В риб’ячій сім’ї буваю
І в м’яких дитячих снах.
У п’ятірці, у дев’ятці,
У солом’янім брилі,
У Дем’янку, у Мар’янці,
В гороб’ятка на крилі!
У прив’ялому листочку,
Що давно води не п’є.
У зав’язанім клубочку
І у м’ясі також є!
Діти перечитують вірш самостійно. Апостроф чекає, поки всі прочитають.
Апостроф. Але є такі слова, де мене не треба писати, та я цих слів чогось не люблю, хай вам вчителька їх назве.
Вчитель
Не вдягайте колір тьмяний,
Як на свято ідете!
Пийте, діти, сік морквяний,
Не забудьте і про те,
Що апострофа немає
Ще у деяких словах.
Ці слова хай кожен знає:
Мавпячий, бюро і цвях!
Закріплює на дошку таблицю з цим віршем.
Цей вірш або лише слова діти записують у зошит самостійно.
Вчитель. Велике спасибі тобі, Апострофе, що ти допоміг нашим дітям запам’ятати, коли тебе треба писати, це дуже важливо, щоб діти були грамотні, вміли писати, читати, висловлювати свої думки рідною мовою. А вам, діти, (звертається до Мар’яна, Дем’яна, Валер’яна та Мар’яночки) щиро дякую за допомогу і за те, що допомогли учням повернути Апостроф!
І ви, мої маленькі першокласники, теж молодці, бо добре засвоїли правопис апострофа і вмієте ним практично користуватись.
Людина повинна бути грамотною, знаючою, бо мудрість народна каже, що за одного вченого дають десять невчених. А здобудеш освіту, то побачиш більше світу! А ти, Недбайлику, і ти, Нехайлику, запам'ятайте, що те, чого навчився, за плечима не носять! Потрібно вчиться — в житті знадобиться! А тепер прийшов час перевірити чи всі ви, діти, добре чуєте і вмієте писати слова з апострофом. Візьміть ручку і напишемо під диктовку два речення.
- Над рікою у калині солов’ї гніздечка в’ють.
- Із криниць по Україні журавлі водичку п’ють.
При потребі останнє речення пояснити.
Апостроф з друзями можуть пройти між партами, подивитись, як пишуть діти. Перевіряють слова в яких є апостроф.
Вчитель підводить підсумок уроку.
Відеозаписи у виконанні та за участі Надії Красоткіної.
Відеозаписи творів Надії Красоткіної у виконанні дітей та дорослих.
Ознайомлення з темою і метою уроку.
Діти виконують пісню про мову за вибором вчителя.