|
|
Тема: Апостроф.
Мета: Закріпити правила написання апострофа в словах, збагачувати словниковий запас, розвивати пам’ять. Прищеплювати інтерес до вивчення рідної мови, розкрити її багатство.
Матеріал до уроку: картки з індивідуальним завданням, таблиці.
Вчитель.
|
Дзвенить струмочком рідна мова,
Усі слова знайомі в ній.
Але писати кожне слово
У мові правильно зумій.
Тут треба так багато знати,
З дитинства правила учить.
На все життя запам'ятати
І мову понад все любить.
Бо ж найтепліше-рідне слово:
Воно, як мамина рука,
Крилате, ніжне, світанкове,
Хоч доля в нього нелегка.
Воно з глибокого джерельця,
Із лісу, степу, із трави...
Прийми його до свого серця
І з рідним словом вік живи.
Земля нам мову дарувала
Барвисту, щиру, як весна.
І українською назвала,
Між різних мов така — одна!
В ній все найкраще і єдине,
А серце з ній наснагу п’є.
Бо рідна мова й Україна —
Це найдорожче, що в нас є!
|
Вчитель. А сьогоднішній урок вивчення рідної мови почнемо, діти, з того, що повторимо правила написання апострофа в словах і наведемо приклади.
Вчитель. 1 завдання: уважно прослухайте вірш, запам'ятайте слова з роздільною вимовою, яка на письмі позначається апострофом.
|
В п’ятницю, у надвечір’я,
Як туманцем потягло,
Сонце плавно у міжгір’я
Спочивати попливло.
На подвір'ячку, під в’язом
Вся зібралася сім’я:
Відпочить, побути разом
Та послухать солов’я.
Вечоріє. На подвір’ї
Вся сім’я рядком сидить...
Вперше випливло сузір’я:
Вабить, манить і мигтить...
|
Апостроф.
|
Вибачте, це перший клас?
Можна, ми зайдем до вас?
Тут такі хороші діти,
Рідну мову люблять вчити!
|
Вчитель. Заходьте, будь ласка! Ми любимо гостей! Цих дітей ми знаємо, а от ти, хлопчику, хто? Я здогадуюсь, а от діти, мабуть, ні!
Апостроф. Діти мене також уже знають, я їм загадаю декілька загадок і вони точно відгадають!
1 загадка.
|
Я є у п’явці, у в’юні,
Я є у риб’ячій сім’ї,
Але в воді мене немає.
Скажіть, хіба таке буває?
|
2 загадка.
|
Я не риба і не птах.
Є в ганчір’ї, в реп’яхах.
Я не звір і не людина,
Але зна мене дитина.
|
Апостроф. Правильно, діти, ви відгадали — я Апостроф! Я унікальний, бо ж не в кожній мові є! От в українській я є, а в російській мене немає! І тому мене не можна губити і забувати, бо від цього мова збідніє, стане незрозумілою. От скажіть слова: б’ю, п’ю, в’ю, в’яжу, коли апостроф є — це вимовляється чітко, роздільно!
Апостроф. А тепер скажіть ці слова коли апострофа немає.
Апостроф.
А ще, діти, запам'ятайте, що я завжди стою після твердих приголосних, а букви Я, Ю, Є, Ї після мене мають два звуки!
А тепер перевіримо, виконаємо завдання № 2.
Вчитель. Ой, Недбайлику, а чого це ти так написав?
Недбайлик. А яка різниця? Все одно! Подумаєш, хіба це так важливо? Буде катастрофа? Яка різниця є там той апостроф, чи немає. Подумаєш, якась перевернута кома! Із-за нього тільки двійок більше. Ви ж самі казали, що не в кожній мові він є, а значить і в нас необов'язково!
Нехайлик. А я теж так думаю! Нехай, нехай собі інші пишуть, а я і без нього обійдуся!
Апостроф.
|
Ой, яка образа, діти
Що тепер мені робити?
Просто комою назвали,
В зошитах не написали!
Це Нехайло і Недбайло
Так підводять дружній клас!
У науці — шкандибайла!
Назавжди піду від вас!
|
Вчитель.
|
Валер'ян, Мар’ян з Дем’яном
«Повернись» йому кричать.
Невдоволені цим станом
Мчать Апострофа шукать.
І Мар’яночка побігла,
Як же їй без нього буть?
За хлоп’ятами ледь встигла,
Щоб Апострофа вернуть.
|
Валер’ян.
|
А його ніде немає...
Десь пропав, чи десь зав’яз.
Чи в кар’єрі він блукає,
Чи заліз в дупло на в’яз...
|
Дем’ян.
|
Чи пірнув, як в’юн, у річку,
Чи гніздо у м’яті в’є?
Чи з холодну вліз криничку
І з води сузір’я п’є?
|
Мар’ян.
|
Може він у цьому світі
Заблудився в бур’янах?
Йдіть шукати його, діти,
На подвір’ї, в реп’яхах.
|
Мар’яночка.
|
Може п’явка проковтнула
Або риб’яча сім’я?
Чи роззява десь забула
Дописати до ім’я?
|
Дем’ян.
|
Дев’ять днів його шукали,
П’ятдесят і п’ять хвилин.
Але де знайти — не знали
І лишився він один...
|
Валер’ян.
|
Наш обов’язок хлоп’ята,
Рівно через кілька днів
Цей Апостроф розшукати
І приставити до слів.
|
Вчитель.
|
Солов’ї в саду співали,
Пісню коники вели...
Діти дуже сумували,
Що Апостроф не знайшли.
Гороб’ятко й голуб’ятко
Здогадалися умить:
Пір’ячко візьміть, хлоп’ятка,
Та й новенький напишіть!
Він же був такий маленький,
Може кіт його злизав?
Чи вітрець підняв легенький,
Він у полум'я упав?
Не сумуйте, не журіться,
Пір'ячко до рук беріть!
Пригадайте, придивіться
І новенький напишіть.
Й назавжди запам'ятайте
Де, коли його писать.
Добре правила вивчайте,
Правила ці треба знать.
Після букв, запам'ятайте:
Бе, Пе, Ве, еФ, еМ та еР —
Всі апостроф проставляйте
Між Я, Ю, Є, Ї тепер!
|
Вчитель.
|
Тут Апостроф схаменувся,
Бо втомився він блукать.
|
Апостроф.
|
Добрий день! Я повернувся!
Що, зумів вас налякать?
|
|
Дуже, дуже, що й казати!
Був великий переляк!
Довелось попошукати,
Не роби вже більше так!
Не втікай від нас ніколи
І не треба так лякать!
Всі ми ходимо до школи,
Щоб чудово мову знать.
|
Апостроф.
|
Добре, та запам'ятайте:
В мові теж нема дрібниць,
Правила усі вивчайте,
Щоб не мати одиниць.
І щоб правильно писати
Та висловлювать думки.
Рідну мову треба знати,
Треба вчити залюбки!
|
Апостроф.
|
Я у полум’ї, в сузір’ї,
В пам’яті і у сім’ї.
В надвечір’ї, у міжгір’ї,
В п’єсі, м’яті та ім’ї.
В п’ятниці, в м’ячі і в пір’ї,
В черв’яку і у в’юні.
В п’явці, в’язі, у подвір'ї,
В п’ятці добре теж мені
В’ю, б’ю, п’ю, в’яжу, не в’яну,
У кар’єр мій шлях лежить.
І на лаву дерев’яну
Часом ляжу відпочить.
З матір’ю пісні співаю
Для рум’яних немовлят.
В м’яч з хлоп’ятами ганяю
Двадцять п’ять хвилин підряд.
Хоч малий, та є здоров’я,
Щоб побути скрізь зумів.
Я прив’язаний любов’ю
До таких хороших слів.
В бур’янах я теж гуляю,
Часом весь у реп'яхах!
В риб’ячій сім’ї буваю
І в м’яких дитячих снах.
У п’ятірці, у дев’ятці,
У солом’янім брилі,
У Дем’янку, у Мар’янці,
В гороб’ятка на крилі!
У прив’ялому листочку,
Що давно води не п’є.
У зав’язанім клубочку
І у м’ясі також є!
|
Апостроф. Але є такі слова, де мене не треба писати, та я цих слів чогось не люблю, хай вам вчителька їх назве.
Вчитель.
|
Не вдягайте колір тьмяний,
Як на свято ідете!
Пийте, діти, сік морквяний,
Не забудьте і про те,
Що апострофа немає
Ще у деяких словах.
Ці слова хай кожен знає:
Мавпячий, бюро і цвях!
|
Вчитель. Велике спасибі тобі, Апострофе, що ти допоміг нашим дітям запам’ятати, коли тебе треба писати, це дуже важливо, щоб діти були грамотні, вміли писати, читати, висловлювати свої думки рідною мовою. А вам, діти, (звертається до Мар’яна, Дем’яна, Валер’яна та Мар’яночки) щиро дякую за допомогу і за те, що допомогли учням повернути Апостроф!
І ви, мої маленькі першокласники, теж молодці, бо добре засвоїли правопис апострофа і вмієте ним практично користуватись.
Людина повинна бути грамотною, знаючою, бо мудрість народна каже, що за одного вченого дають десять невчених. А здобудеш освіту, то побачиш більше світу! А ти, Недбайлику, і ти, Нехайлику, запам'ятайте, що те, чого навчився, за плечима не носять! Потрібно вчиться — в житті знадобиться! А тепер прийшов час перевірити чи всі ви, діти, добре чуєте і вмієте писати слова з апострофом. Візьміть ручку і напишемо під диктовку два речення.
- Над рікою у калині солов’ї гніздечка в’ють.
- Із криниць по Україні журавлі водичку п’ють.
|
|
|
Ознайомлення з темою і метою уроку.
Діти виконують пісню про мову за вибором вчителя.