Ось він — рідний поріг у школі:
Одночасно і фініш, і старт!
Хай чудовими будуть долі,
Бо прожити життя — не жарт!

Шлях у школу! Знайома дорога,
Найсвітліша, мабуть, зі всіх!
Десять років вела до порога,
Де стрічало нас щастя і сміх!

Найсвітліша дорога в світі —
Це дорога до знань, до школи!
Пам’ятайте, це, любі діти,
Не забудьте цього ніколи!

І хоч вчитись нелегко, може,
Та наука — завжди хороша!
В світі знає людина кожна,
Що знання — це найлегша ноша!

День сьогодні такий незвичний,
Сонце встало, умите в росі.
І лунає дзвінок закличний,
Щоб зібрались на свято всі!

Школярі, галасливі пташата,
На святковій лінійці стоять.
Будем нині ми юність крилату
В самостійне життя проводжать!

Ось зайшли на лінійку востаннє
Наші діти, найстарший клас.
Хай здійсняться всі ваші бажання!
Ми так щиро всіх любимо вас!

Вже скінчився урок останній
І останній дзвінок дзвенить.
Хай залишиться в пам’яті й шані
Ця остання учнівська мить!

Будуть ще у житті уроки,
Хтось мудріший чомусь навчить...
Та шкільні — не вернути роки
І дитинства чудову мить!

Вас виховували, любили,
Щоб людьми ви ішли в майбуття,
По найкращих програмах вчили,
та по-своєму вчить життя!

Злинь же, музика, в небо гучніше,
В добру пору лунай, бо час!
Вище голови! Йдіть веселіше
У життя, що чекає вас!

Тріпочуть листячком тополі,
Берізка ніжно шелестить.
Сьогодні свято в нашій школі —
Дзвінок останній продзвенить.

Випускників усіх покличе
Він на урок — останній раз.
І, ніби чайка, закигиче,
І поведе у рідний клас.

І от дитинство голосисте
З дзвінком останнім відлетить.
А зараз свято урочисте
Ще перед школою шумить.

Нам скажуть ще слова напутні
І побажання в добрий час!
Яке чекає нас майбутнє?
Життя складеться як у нас?

Ніхто цього сказать не може.
Та ми надією живем,
Що будем жиги в світі гоже,
Зорю свою усі знайдем!

Ти нас, як рідних, школо, стрічаєш,
Нам відчиняєш клас.
І поступово світ відкриваєш,
В казку заводиш нас.

Добрий учитель дружби навчає
З книгою, з м’ячиком.
В школі дитинство пролітає
Сонячним зайчиком!

Труднощі перші в школі долаєм,
З класу у клас ростем.
Крила відчувши, вперше кохаєм,
В серці любов несем.

Щастя і радість, наші тривоги...
Ми пам’ятаєм все.
Ось і весна. Нас до порога
Бал випускний несе.

Казка дитинства, мудрості світоч,
Нас терпеливо вчиш.
Ти, ніби вогник, грієш і світиш,
В наших серцях зориш.

Ти — найдорожча в цілому світі
Навіть на схилі літ.
Ми — промінці, твої ми діти,
Що розлетілись в світ.

Закінчилось дитинство останнім дзвінком
У ранковій красі променистій.
От ви всі стоїте на лінійці гуртом,
На останній лінійці врочистій.

А попереду — іспити, ваші жнива.
Перед вами — стежки і дороги.
Буде кругом іти від думок голова
І терзатимуть думи-тривоги.

Тільки час пролетить дуже швидко, умить.
Понесе всіх життя, закружляє.
І з роками у когось душа защемить,
Як дзвінок цей останній згадає.

То ж щасливим хай буде ваш обраний шлях!
Хай вам добре у світі живеться!
А цей срібний дзвіночок у ваших серцях
Добрим спогадом хай о зоветься.

Ми для вас, дорогі вчителі,
Будем вічними учнями в школі.
Хоч підемо по цілій землі
І своєї шукатимем долі.

Хтось садитиме сад і гаї.
Хліб, як золото, сіяти буде.
Всі розкриють таланти свої,
Тільки школу ніхто не забуде.

Бо дитинство у школі пройшло,
Юність радісну в школі зустріли.
Тут для кожного сонце зійшло,
Тут ми вчились, росли і мужніли.

Пустували не раз і не два
Ще й уроки зривати уміли.
В вас боліла від нас голова,
Але ви все одно нас любили.

Ми підемо, а в вашім житті
Всі залишимось: Тані і Васі.
Пустотливі, верткі і меткі,
Як колись, ще у шостому класі.

То ж пробачте сьогодні за все:
Жарти, витівки наші невдалі.
Нас життя вже на крилах несе
В невідомі, незвідані далі.

Вам доземно вклоняємось ми
За любов, за турботу, горіння.
Ми дорослими стали людьми!
Всім спасибі за ваше терпіння!

Попереду ще іспитів багато —
Ми їх складемо, буде все гаразд!
Чого ви зажурились, мамо, тату?
Це наша зрілість вже прийшла до нас!

Це ми сьогодні розправляєм крила,
Щоб полетіти у майбутній день.
Ми стрінем там «червонії вітрила»
І заспіваєм ще своїх пісень!

І ти за нас, татусю, не журися,
На славу й честь благослови синів.
Будь певний, батьку, весело всміхнися!
Ми ще повернем славу козаків!

Ми, молоді, здорові, духом сильні,
І перед нами — тисячі доріг!
Збудуєм щастя в Україні вільній,
То ж дай в дорогу, мамо, оберіг!

Той рушничок заквітчаний з півнями,
Щоб нас від зла й біди оберігав.
Давав наснагу і поїв піснями,
До рідної світлиці повертав.

Мами вперше вас до школи
Привели у добрий час,
Не забудь цього ніколи —
Першу вчительку і клас!

У дівчаток — банти пишні
І портфелики в руках!
Губки, наче спілі вишні,
Ще й цікавість у очах!

Хлопчаки усі швиденькі
І рухливі, і меткі!
Всі були, як мак, дрібненькі,
А он виросли які!

Б’ють тепер батьки тривогу,
Де взуття велике взять,
Щоб обуть козакам ноги
В туфлі номер сорок п’ять

Хлопці всі, як дядя Стьопа,
Ну, а нам рости й рости...
Вам, напевно, всю Європу
Видно з тої висоти?

То ж хіба смикнеш людину
Вже за чуба, як колись?
Треба ставити драбину,
Щоб до чуба дотягтись!

А дівчатка, а дівчатка,
Як з журналу мод зійшли!
В першім класі, напочатку,
Ви ж такі, як ми, були!

Ви ідете вже зі школи,
Нам доводиться зітхать.
Вас за двійку вже ніколи
Більш не будуть лупцювать...

Всі ви будете трудитись
І гуляти до зорі.
Ну, а нам ще довго вчитись,
Бо усі ми — школярі!

Ми вам успіхів бажаєм
І здоров’я, і добра!
Із закінченням вітаєм,
Бо для вас прийшла пора.

Хай вас промені голублять
І тепло вам віддають.
Хай усі вас дуже люблять!
Всім щасливо! В світлу путь!

Сонце в небі для вас іскриться.
І останній скінчивсь урок...
Хай на пам’ять вам залишиться
Символічний малий дзвінок!

А іще незабудки-квіти!
Рідну школу хіба ж забуть?
Хай щастить у житті вам, діти,
До побачення! В добру путь!

Ось час проб’є, і школу ми покинем
Уже назавжди. Тут не буде нас.
Розійдемось, у світ ясний полинем...
І засумує школа, рідний клас.

Ми вам, молодшим, школу залишаєм.
Шануйте старших, в дружбі всі живіть.
Ви кращі будете за нас, ми знаєм,
Та про любов на партах не пишіть.

Учіться добре і живіть чудово,
Та не гуляйте у вечірній час!
Не бийте вікна, навіть випадково.
І час від часу згадуйте про нас.

Пишіть диктанти і книжки читайте
Щоб ліні дух, нарешті, з школи щез!
Ну, а з уроків, друзі, не тікайте!
Навчальний не порушуйте процес.

Садіть дерева, сійте гарні квіти,
Щоб школа стала, як вінок у нас!
Живіть щасливо в рідній школі, діти,
А ми сюди ще прийдемо не раз!

Заспівали гаї солов’їно,
А Земля — веселковий розмай!
рідна, вільна моя Україно,
Зовсім юних ще нас зустрічай!

Ми весна твоя, рідна країно!
І, звичайно, твоє майбуття!
Дай розправити крила орлино,
Будувати прийдешнє життя!

Дай нам, Земле, з джерел твоїх сили!
І відваги, й наснаги нам дай!
Перший крок ми сьогодні зробили,
На дорогах життя нас стрічай!

Наша мрія нам зіркою світить,
Кличуть вдаль нас дороги твої!
Україно, ми всі твої діти,
То ж прийми нас в обійми свої!

Дзвенить сріблясто в тиші урочистій
Дзвінок дитинства, юності пора.
І сяє в небі сонце променисте,
А навкруги — весела дітвора.

Для них ще буде школа і навчання,
Їх вересень ще скличе на поріг.
А вам уже прийшла пора прощання
І перед вами — тисячі доріг!

То ж дай вам Бог у мирі всім прожити,
Щоб ваші руки знали ремесло.
Життя любить, а ще людей любити,
Щоб легко і щасливо вам було!

Ну, от і все, лінійка урочиста
Скінчиться зараз. І останній раз
Дзвінкова пісня радісна і чиста
До глибини душі стривожить вас!