Свято у школі починається з Дня Знань, з урочистої лінійки перед школою, яка збирає після літа всіх своїх учнів і закликає веселим дзвоником у чисті, відремонтовані класи, які ще якось особливо незабутньо і щемно пахнуть по-вересневому фарбою. Це залишається в душі на все життя. І хоч не кожен урок запам’ятається дітям, а от гарне свято закарбується в пам’яті назавжди. І цей спомин грітиме серце, бо тоді було особливо радісно, хвилююче, особливо гарно. Життя людини складне, і можна не раз почути зітхання: «Я в школі і танцювала, і співала, а які у нас були вечори! А тепер...» Що ж, час минає, кожен іде в життя своїми стежками, у кожного своя доля. Але в кожній школі ця дитяча доля повинна бути світлою, радісною і від учителя у великій мірі залежить, яким буде житія учнів у класі. Його святий обов’язок створити всі умови для того, щоб діти в школі почували себе добре, щоб їм хотілося перебувати тут якнайдовше. Бо не кожна сім’я, як ми бачимо з практики, може забезпечити нормальне виховання своїх дітей, дати їм тепло і ласку, радість дитинства, щастя спілкування, відповідні умови для навчання, гри, занять улюбленою справою. Для того і є вчитель у школі, щоб допомогти кожній дитині розкритися, як квіточці, бо ж і дитяча душа чиста, як пелюсточки квітів, вмитих вранішньою росою, така ж ніжна і вразлива, така ж чарівна і світла. Тому і свято у школі повинне бути світле і радісне, багате на щире слово і чудову пісню, на запальний танець і веселий, дотепний жарт. З раннього дитинства у школі ми повинні залучати учнів до мистецтва, яке має величезний вплив на душі, на формування поглядів, на ставлення юних до цього світу, в якому їм жити. Багато цікавого можна провести у школі з дітьми, починаючи з першого і до випускного класу. Кожен вік має свої потреби у вираженні тих чи інших почуттів, своє бачення проблеми, смаки, погляди на світ. Тому відповідно до цього і треба готувати свято у школі, враховуючи вік учнів, їхні почуття. Бо коли в молодших класах люблять все: маму, тата, хліб і цукерки то в старших класах вони не тільки люблять, але й кохають! І з цим треба рахуватись, а почуття — поважати. Бо кожен знає, що все найкраще народжується від великої любові, від найвищого і найпрекраснішого почуття у світі!

І ось — свято у школі. День Знань! Лунає срібним голосочком веселий дзвінок, кличе до школи дітей, батьків, вчителів і гостей, у кожному серці він будить щось своє, найпотаємніше, найдорожче. А найцікавіше сьогодні першокласникам, бо це вони вперше переступлять поріг школи, яка на довгі роки стане їм рідним домом. Як же вони хвилюються, як чекають цієї миті ще зовсім маленькі хлопчики і дівчатка, несучи в руках важкий портфель з новенькими зошитами і книжками і пишні букети квітів. Все для них незвичне, все вперше. Тому і найбільша увага їм — першокласникам. І хоч у кожній школі свято Першого дзвоника проходить по-різному, та є одне спільне для всіх — це ті малесенькі школярі, яких зустрічає школа, і ті, хто останній рік іде до цього дому учнем, бо, як підійде чарівний травень до шкільного порогу, попрощаються вони з уроками, а ще через трохи і зі школою. А сьогодні всі хвилюються, стоять збуджені, веселі. Починається свято Першого дзвоника!

День знань

Сценарій свята першого дзвоника

На шкільному подвір’ї шикуються класи на лінійку. Лине музика, пісні про школу, дитячі пісні. Учні 2—10 класів стають на визначені місця. Відповідальний організатор починає лінійку.

Організатор. Увага! Увага! Увага! У школі починається велике і світле свято — День Знань! На лінійку вишикувались учні 2—10 класів. А зараз під звуки урочистого маршу юнаки і дівчата випускних класів заведуть на лінійку найменших дітей, які сьогодні вперше переступлять поріг нашої школи і стануть її учнями — першокласниками! Вітаймо їх оплесками!

Звучить марш. Випускники ведуть за руки першокласників. Перед учнями йдуть вчителі: класоводи і класні керівники випускних класів. Старшокласники стають на свої місця і ставлять перед собою першокласників парами. Марш стихає, організатор продовжує.

Організатор. Дорогі учні, шановні вчителі, гості і батьки! Щиро вітаю усіх вас з чудовим вересневим святом — Днем Знань!

На фоні музики звучить вірш.

Світле свято! Чудове свято! Закликає до книжки нас. Щоб училися всі завзято Й розумнішали кожен час! В добрий час, у легку годину! Йдіть сміливо в Країну Знань! Вся шкільна дорога родино, В рідну школу йди без вагань!

Розпочинаємо День Знань і шкільну лінійку Першого дзвоника.

Звучить Гімн України. Двоє дітей піднімають Державний прапор України. Виходять до мікрофону двоє ведучих — хлопець і дівчина.

Дівчина.

Світлий вересень знову скликає В рідні школи своїх дітлахів І до книжки, до знань закликає, Щоб учився тут кожен й мужнів.

Хлопець.

Здрастуй, школо! Я скучив за літо За уроками, класом своїм І за сонцем, що в вікна відкриті Гріє променем нас золотим.

Дівчина.

Здрастуй, школо! Чекають уроки І веселі перерви на нас. Ми до знань робимо впевнені кроки, Переходимо з класу у клас.

Хлопець.

Світлий вересень в школу скликає У чудовий і радісний час Школа двері для нас відчиняє І запрошує в затишний клас!

Організатор. День Знань, шкільна лінійка Першого дзвоника — це хвилююче і радісне свято! Це і зустрічі з друзями і вчителями, радість спілкування і навчання, передчуття чогось нового і невідомого. А ще школа приймає в свою родину маленьких дітей, які сьогодні вперше переступлять її поріг і стануть учнями. А ті учні, які десять років тому вперше прийшли до школи і були такі ж невпевнені і маленькі, виросли і змужніли, стали зовсім дорослими і вже останній рік навчаються у школі. Сьогодні вони привели за руки свою зміну. Неначе швидкоплинна ріка, яка, будучи повною, біжить не спиняючись вперед, живить своїми водами все навколо, так само і школа, завжди переповнена дитячими голосами і сміхом, ні на мить не зупиняється у своїй творчості, біжить вперед, даючи дітям знання, виховуючи їх, а потім випускає в широкий світ, де вони живуть, вчаться, працюють і творять свою державу.

Школа з радістю відчинила свої двері для вас, любі діти, щоб ви здобували знання, вчились переборювати труднощі, росли і мужніли, ставали добрими і мудрими, наповнювали свої серця любов’ю і радістю. Старайтеся, доки ще малі, побільше взяти знань, умінь, навичок, це дуже важливо бо згодиться в дорослому житті. Не лінуйтесь і не спиняйтеся на досягнутому, але й не гордіться, коли опинитеся на вищому щаблі слави. Вчіться бути мудрими, добрими, старайтеся, любі діти! Для школи ви всі найрідніші і найдорожчі.

Слово директору школи.

Слово гостям.

Слово вчителям.

Випускник виводить до мікрофону першокласників.

Випускник.

Ми привели собі на зміну Маленьких учнів в перший клас. Учіться, любі, на «відмінно», Ростіть, мужнійте, в добрий час! А ми останній рік ідемо, До школи топчемо стежки, І теж мужніємо, ростемо, Сюди ідемо залюбки. Бо тут навчилися дружити, Пізнали, де добро і зло. У школі ми вчимося жити, Усім нам дуже повезло, Що в нас такі хороші люди, Найкращі в світі вчителі! І вам тут, діти, добре буде, Це краще місце на Землі!

1 дитина.

Я ще звечора збирався Йти до школи в перший клас! Одягався, озувався, У портфель складав сто раз! Всі книжки, пенал і папку... І кота свого поклав... Він виймав із ранця лапки, Виповзав і виповзав...

2 дитина.

Хто ж кота в портфель ховає? Йому ж місця там нема! Вдома хай пісень співає, Чи на сонечку дріма Краще в ранець ляльку взяти! Та ж тихесенько лежить! І не буде виповзати, Буде з нами букви вчить!

3 дитина.

А от я машину маю, Тільки ви вгадайте де? Так маскую, так ховаю, Навіть мама не знайде! (Виймає з рукава машинку)

4 дитина.

Ви хіба маленькі діти, Що без цяцьок вам не жить? Ми ж ідемо букви вчити! Математику учить!

5 дитина.

Вийміть іграшки із ранців Вже сьогодні без вагань! І біжіть до школи вранці Здобувати світло знань!

6 дитина.

Нам без цього не прожити, В світ дорогу не знайти! Тому й ходять в школу діти, Щоб учитись і рости!

7 дитина.

Будем добре ми навчатись, Хоч ця справа нелегка! Тільки шкода нам прощатись З іграшками дитсадка...

8 дитина.

Але ми йдемо сміливо. Рідна школо! Нас приймай! Хтось із нас колись, можливо, Ще прославить рідний край!

Вчитель початкових класів.

Я беру твою руку, дитино маленька, Щиро, бережно й ніжно в долоні свої. Поведу через казку, не бійся, рідненька, У незвідані далі, далекі краї. Будем разом усюди ми там мандрувати, Перепони долати ми будем щодень. Я навчу тебе мислити, і рахувати, І читати, й писати, співати пісень. То ж давай свою руку, і я обіцяю: Станем друзями всі ми на довгі роки. Ти полюбиш цю школу і клас свій, я знаю, І щоранку ітимеш сюди залюбки!

Вчителька веде дітей на своє місце на лінійці.

Випускниця.

3 усмішкою згадую той час Й не забуду у житті ніколи, Як мене маленьку в перший клас Мама з татом привели до школи. Я так само, як і ці малі, Зайчика у ранець пакувала. Школа — краще місце на землі! Тільки я тоді про це не знала... От уже й до фінішу наш біг! Ще ривок — і ляжуть нам під ноги Сто нових незвіданих доріг, Що для всіх лежать біля порогу. Ще ривок, ще рік! Іще чуть-чуть! І життя доросле нас чекає. Що ж, дівчата й хлопці, в добру путь! Час від нас роботи вимагає!

Сьогодні ми вручимо першокласникам першу і найголовнішу книжку — Букваря! Вчіться, любі діти, старанно. Пам’ятайте, що все в житті починається з малого. Все має свій початок і кінець. Тільки час немає вороття. Тому втрачений час не можна повернути, не можна наздогнати. Пам’ятайте про це і щодня старанно працюйте, вчіться, переборюйте труднощі, бо це дуже важливо! У добрий час, маленькі школярі! (Випускники вручають першокласникам Букварі і подарунки).

Випускник.

Ми не кажемо ще «Прощавай», рідна школо, «Здрастуй», школо, ми будем казати не раз! Сумно трохи стає, що сюди вже ніколи Ми не прийдемо учнями в рідний наш клас. Але поки що ми — твої учні, рідненька, Галасливі задиристі всі, які є! Ти для нас найрідніша і добра, як ненька, Ми ніколи не зрадимо ім’я твоє. В нас попереду фініш, і різні дороги, І до дня випускного напружені дні. Сміх, і радість нас ждуть, і невдачі, й тривоги, Нас чекають також й перемоги ясні! То ж берімось за працю у світлу годину, Ми дитинства завершуєм радісний біг. Десь чекають вершини на кожну людину, Коли ми переступимо рідний поріг. А сьогодні в нас свято, у кожного квіти, Бо ж на свято всі з квітами завжди ідуть, Вчителям нашим рідним даруймо їх, діти, Бо вони своє серце для нас віддають!

Діти вручають вчителям квіти.

Організатор. Лінійку Першого дзвоника завершуємо урочистою піснею нашої Батьківщини. (Звучить Гімн України).

Хлопець.

Настане зараз довгождана мить, З якої почнемо своє навчання. Покличе дзвоник, срібно продзвенить, І ми підемо в класи без вагання.

Дівчина.

Дзвени, мій дзвонику, і весело співай, Щасливо, срібно, радісно, дитинно, І про уроки всім нам сповіщай. У добрий час, моя шкільна родино!

Випускник дзвонить дзвінком, прикрашеним бантами, квітами. А потім піднімає маленьку дівчинку на плечі, дає їй дзвоника і вона продовжує дзвонити. Хлопець проходить з дівчинкою по периметру лінійки. Організатор дає команду, в якому порядку заходити в школу на перший урок.