А буде син, і буде мати, і будуть люде на землі

Родинне свято

Приміщення, де проводиться велике шкільне свято, гарно прибране, бо кожен організатор та учасники виявлять максимум фантазії і старання, щоб було гарно, затишно і красиво. Всюди багато квітів, можуть бути вивішені стінні газети, які зробили учні; веселі вислови, написані на плакатах; коротенькі гуморески та веселинки. До цього свята може бути приурочена виставка дитячих робіт: малюнки, різні вироби, творчі роботи. Звучить музика, пісні про маму.

Дівчина.

Вітаю вас! Сьогодні свято! Це свято наших матерів! То ж пісня хай летить крилато Від ваших доньок і синів. Хай слово лагідне, привітне Серденька ваші звеселя. Хай усмішка чарівна квітне, Всіх звеселяє й окриля!

Хлопець.

Бо ж мати — це свята людина, Дала життя усім вона! На ній тримається родина, Матуся в кожного — одна! Мадонна українська! Мати! Ти наш найбільший оберіг. Ти, як ніхто, умієш ждати Дітей із їх важких доріг.

Дівчина.

Ти вмієш, як ніхто, любити, Зігріти нам серця малі. Дала ти дітям — щастя жити, Найбільше щастя на землі!

Хлопець.

Доземно ж матері вклоніться, Найкращій матінці своїй. І щиро-щиро покляніться Не причиняти горя їй.

На сцені маленькі діти — першокласники, вони сидять на килимку, граються іграшками і починають розмовляти між собою.

Олег. А мені мама конструктора купила, і я з нього стільки всього вмію робити! І замки, і казкові будиночки, і різних звірів! Мама завжди знає точно, яку іграшку мені купити.

Іра. А я люблю книжки читати і малюнки в них роздивлятись — це так захоплююче! Мені мама нову енциклопедію про тварин купила. Я з нею не розлучаюсь!

Юрась. А моя мама мені вишила святкову сорочку, ось погляньте, яка! (Діти зацікавлено розглядають).

Любочка. Погляньте на моє платтячко, як воно кружляє! Це мені моя матуся пошила, теж на свято. Мені воно так подобається!

Коля. Моя мама мені купила новий костюм, а ще — набір автомобілів, бо я ними дуже люблю гратись.

Ніна. Я найбільше люблю гратись ляльками. І от на день народження мені мама подарувала нову ляльку і цього возика для неї. Тепер я їй колискові пісні співаю і спати вкладаю.

Галя. Ет, подумаєш! Нову ляльку! Мені мама народила сестричку, вона така ж, як лялька, але вже посміхається до мене, іграшки розглядає і агукає! От ми всі разом для моєї сестрички колискової співаємо, не те що ти для своєї ляльки.

Надя. Справді, це так здорово мати сестричку або братика! Але якщо у Ніни немає сестрички, то й для ляльки можна співати, бо ж вона так гарно співає! І ти, Галинко, теж чудово співаєш. Нумо заспіваємо ті пісні, що мами співають для маленьких діток, та й для нас, хоч ми вже й підросли.

Коля. Краще хай заспівають Галя та Ніна. У них це гарно виходить.

Ніна. А моя мама нам допоможе, добре?

Діти. Звичайно! Заспівайте, будь ласка!

Мама з дітками виконують колискову пісеньку. Діти йдуть зі сцени, а на неї піднімається гурт підлітків, 5—6 хлопців і дівчат.

Маринка. Дівчата, а яке мені мама намисто купила! Я й не сподівалась. Так гарно до нової блузки підходить! Я свою маму розцілувала за такий подарунок!

Роман. А мені мама подарувала годинника. Ось якого! (Показує, а всі розглядають).

Славко. А ми з мамою ходили на ринок і купили песика, я так давно хотів мати собаку, а мама пообіцяла купити, якщо у моєму табелі не буде жодної трійки. Я свого слова дотримав, а мама також. Тепер у мене є собака! Це так здорово!

Віта. Ми з мамою нові фарби придбали, бо любимо малювати і я, і моя мама. Нам удвох з нею так добре разом, ми стільки всього переговоримо, поки малюємо!

Влад. Що ви все хвалитесь, що вам мама купила, подарувала? А самі ви для своєї мами що приготували на свято? Який подарунок? Ну, зізнавайтеся! Бо я ніяк ще не можу вибрати.

Маринка. Ой, правда, я ще не купила.

Віта. А я вже маю. Я намалювала її портрет, вона не знає ще про це, бо я сховала.

Славко. Тобі добре, ти малювати вмієш, я теж малював, як був малюком, а тепер хочеться щось краще. Я зекономив трохи грошей і купив парфуми та квіти. А ти що, Романе?

Роман. Я зробив з татом для мами гарні рамки для її вишивок, от і подаруємо разом на свято, а ще квіти.

Ліля. Я сплела для мами гарну кофту, мама буде рада.

Влад. Коли це ти встигла, у тебе ж завжди стільки справ! То ти зі своїми братами возишся, то на музику ходиш...

Ліля (Сміється). А ось так! Я вечорами, поки ще мами нема з роботи. Однаково ж її чекаю, то щоб часу не марнувати, я й плету. І братам кофти сплела, і собі. Основне, дуже захотіти!

Маринка. Ну, все, я пропала. Я нічого не вмію такого, як дівчата: ні плести, ні малювати...

Влад. Зате ти вірші пишеш, напиши для мами від усієї душі вірша, вона буде рада. А от я... Що ж мені придумати?

Віта. Купи для мами квіти і заспівай її улюблену пісню. Краще, як ти, ніхто у всій школі не співає. Ну, то як?

Маринка. Правильно! Я напишу для мами вірша, а ти, Владе, для своєї мами заспіваєш пісню!

Маринка.

Сьогодні у мами свято! Чарівний і радісний час! Пісень, поздоровлень багато До матінки лине від нас. Бо мама — це та людина, Яка нас веде в майбуття. Найкраща у світі, єдина, Яка дарувала життя. Матуся всміхнеться, і свято Народиться враз у душі. І пісня злетить крилато, І радість заб’ється в вірші. Бо мама — весь світ для дитини І перші слова, й почуття. Найкраща у світі людина, Яка дарувала життя!

Ліля. А тепер, Владе, твоя черга — заспівати пісню!

У виконанні учасника художньої самодіяльності лине пісня про маму. Підлітки виходять, а на сцену заходять двоє старшокласників: юнак і дівчина. Вони беруться за руки і розмовляють.

Юнак. Ну, от і продзвенить скоро останній дзвінок, ми закінчимо школу, і полетять наші дороги у широкий світ. А мама переживає, як то все буде, як складеться моя доля...

Дівчина. Моя мама так само переживає, думає, прокручує різні варіанти мого майбутнього. А я й сама хвилююсь, як то буде далі, що життя мені принесе? Та мама переживає більше, як я. Що й казати, мами... Вони ночей не сплять, думають... Найрідніші люди на землі — наші мами...

Співають удвох пісню про маму. Йдуть зі сцени, а на сцену піднімається старший чоловік.

Чоловік. Перше слово промовило дитя — мама. А потім воно не сходить з вуст усе життя. Маленькі діти, підлітки, юнаки і дівчата, молоді люди, сивочолі чоловіки і жінки — усі промовляють його з однаковою теплотою і любов’ю — мама! Бо для кожної людини мати — це найрідніша, свята людина, яка подарувала найбільше, найдорожче — щастя жити! То ж прийміть, дорогі матері: молоденькі, літні і старші віком від своїх дітей найщиріші вітання зі святом, найтепліші слова, найсвітлішу і найбільшу вірну любов, бо ви це заслужили своєю відданістю, добротою, усім своїм життям!

Прийміть в дарунок цю пісню і світлу та щиру любов.

Виконується пісня про матір. Виходять діти різного шкільного віку і читають вірші про матір.

1. Прокинусь вранці, усміхнуся! Всміхнеться небо голубе... Моя ріднесенька, матусю, Всім серцем я люблю тебе! 2. Мене, маленьку, колихала, За ручку в світ мене вела. І колискової співала, Щоб я щасливою була. 3. Як захворіємо, бувало, Мов вартовий, ти ніч не спиш. Але й цього тобі замало, Ти від тривог уся гориш. 4. Ти рада неба прихилити, Від бід усіх нас вберегти. Дала ти дітям щастя — жити. І найрідніша дітям ти! 5. Вітаю мамочку зі святом, І зичу радості й тепла! Пошлю я пісню їй крилату, Щоб мамі радість принесла. 6. У цілім світі ти єдина, Моя найкраща і свята. Ти найпрекрасніша людина — В твоєму серці — доброта! 7. Сувора іноді буваєш, Коли не так щось робим ми. Хоч в кожного своя дорога, Та бути, головне, людьми. 8. Навчаєш нас усіх частенько, Даєш уроки доброти. Моя матусю, рідна ненько, Ти нас, дітей своїх, прости. 9. Тебе ми любим, поважаєм, І зичимо всіх благ земних! Здоров’я, радості бажаєм І щоб дзвенів твій щирий сміх. 10. Щоб ти була завжди щаслива, А світ для тебе ніс тепло. І щоб багато світла й дива Для тебе у житті було! 11. Для мам найголовніше — діти! Їх личка радісні й ясні. То ж, мами всі, прийміть ці квіти І щирі, радісні пісні.

Звучить чарівна мелодія, всім мамам, які є в залі, вручають квіти. Після цього на сцену виходять учасники художньої самодіяльності і виконують пісню. На сцену виходять хлопець і дівчина, які починали свято і далі будуть вести вечір.

Хлопець. Знаєш, Марійко, мама і тато, тобто сім’я — це, по-моєму, найголовніше для людини. Адже все наше дитинство і юність проходять у родині, де є твої найрідніші, близькі, дорогі люди. Вони тебе не зрадять, допоможуть, застережуть, пораду дадуть, підтримають у потрібний момент...

Дівчина. Звичайно, сім’я — це найголовніше, бо тут ти захищений, спокійний і щасливий. А особливо мама, на якій тримаються три кутки хати, як кажуть у народі.

Хлопець. Еге ж, хоч кажуть, що чоловік — голова у родині!

Дівчина. А жінка — це шия, куди крутне, туди й голову поверне! І хоч це жарт, та є в ньому частинка правди, бо мама вміє створити в хаті затишок і спокій, навести чистоту та красу, приготувати смачну страву та й дітям раду дати і всього їх навчити. Ти тільки придивись, скільки мама за день роботи переробить, а ввечері, коли збирається вся родина, то вона ще й жартує, приспівує, кожному тепле слово скаже, дітей приголубить...

Матусю, матінко рідненька! Моє ти сонечко земне! Найкраща, мила, дорогенька, Ти в світ ясний ведеш мене! Життя мені подарувала, А стільки радості й тепла! І Матір Божую благала, Щоб долю добрую дала Твоїй дитині. І я в любові Росту, а ще у доброті. І з щирістю, що в кожнім слові, Мені так легко у житті!

Хлопець. Так, справді. Моя мама, здається, і не спить ніколи. Бо коли я прокидаюсь, то вона вже щось робить, а коли лягаю, то вона ще й не збирається спати. Справді кажуть, що мати — це оберіг для кожної людини. І я в цьому кожен раз переконуюсь, коли ми їдемо до нашої бабусі. Всі її діти, онуки з’їжджаються на родинне свято до її хати.

Як до великої ріки Біжать струмочки звідусюди, Так і до мами діточки. Йдуть до гнізда свого всі люди. І поки в ньому мати є, То є тепло і є родина. Там журавель водичку п’є, І там захищена людина. Бо є цілюще джерело, З якого йде наснага, сила. І як би де вам не було, Та сторона та завжди мила. Бо є незримий оберіг, Який від лиха захищає. Там хати рідної поріг. Там рідна матінка стрічає.

Дівчина. Що ж, пора нам порадувати наших матусь танцем, який підготували діти, щирими піснями.

Діти виконують танець або декілька. Співають пісні різні вікові групи учнів.

Хлопець. А ти знаєш, на мою думку, дуже правильно, що у нас в Україні так широко знову почали відзначати свято матері.

Дівчина. Його ж уже відзначали в Україні з 1928 року і воно так гарно прижилось, казали старші люди, бо мати — це свята людина, а в Україні завжди поважали матір, цінували її поради, її думку. Бо ж мати — це життя, це діти, сім’я, родина, усе найкраще, що є в людини!

Хлопець. Так, та в 1939 році його заборонили, бо комусь здалось, що таке свято не потрібне, з того часу більше не проводилось, а жаль. Я думаю, якщо і є гарні і найкращі свята, то свято матері — серед найкращих! Бо в кожної людини все найкраще пов’язане з його матір’ю. Про це й вірш прочитати хочеться.

Вставай, дитино, сонечко зійшло! Уся земля від радості іскриться! Довкола потекло м’яке тепло І засвітилась сонечком живиця. Поглянь, уже прокинулась земля! І кожна пташка радісно співає, — Так до дитини мати промовля, Коли до школи вранці проводжає. В словах тих щирість, радість і тепло, В очах любов аж сяє промінцями! І мудре слово в серденько лягло... Яким безликим став би світ без мами!

Дівчина.

А з мамою так добре на землі! Вона, як сонце, діток зігріває! Щасливі всі: дорослі і малі. І щастя в світі більшого немає! Коли є мама, то й порада є. Є захист, доброта, тепло у слові. І радість джерельцем веселим б’є, Тоді зростають діти у любові.

Хлопець. Мати і діти — це щастя і радість, це життя! То ж хай для наших добрих і терплячих матусь прозвучить пісня.

Пісня у виконанні учасників художньої самодіяльності.

Дівчина. Мені здається, що все добре і чесне, що народжується на землі, не може щезнути, пропасти, канути у вічність. А якщо є у нас вистраждана воля, є незалежність, то й буде щастя і радість у нашому домі, будуть веселі батьки і діти. «... А буде син, і буде мати, і будуть люде на землі», — як казав наш славний Тарас Шевченко.

Зернятко стане проростати З м’якої й теплої ріллі. То ж буде син і буде мати На цій омріяній землі.

Хлопець.

І щастя, й радість в нашім домі, Заграють срібним джерельцем. Думки в нас щирі, всім відомі — Ми до людей не йдем з мечем!

Дівчина.

Народ наш встане, підведеться, І свято душу звеселить. І пісня в небі озоветься — Ми вистоїмо й будем жить!

Хлопець.

Зернятко стане проростати Добром із теплої ріллі. «... А буде син, і буде мати, І будуть люде на землі».

Продовжує свято концерт учнівської художньої самодіяльності.