Сповитий снігом сад старенький
Солодким сном спокійно спить.
Стіжок сінця самий-саменький
Серед степів собі стоїть,

Струмує сутінь синювата,
Співає соло студенець.
Сідає стиха сонце спати,
Співа сумні слова співець,

Січуться, сіються сніжинки,
Сердито снігом слід скрипить.
Сховав сніжок ставки, стежинки,
Сумна сова сама сидить.

Сніжок стрибав, стелився сміло,
Собою синій світ сповив.
Смеркатись стало, сутеніло,
Сон сновидіння скрізь стелив.

Сичала стуженька сердито,
Сварилась, сердилась сурма.
Сховалось сонце сумовите,
Стомилась скоренько сама.

Світленько стало спозаранку,
Сріблився сяйвом сніг-сніжок.
Серпанок сонячний світанку
Світився сотнями свічок.

Сапфірами сніги світились,
Сполохавши солодкі сни.
Синичка свиснула, схопилась,
Струсила срібний сніг сосни...