Випав сніг і стали ночі білі.
Видно всюди, скрізь дзвінка краса.
І стоять дерева задубілі.
У природі справжні чудеса!
Так чарівно! Так прекрасно всюди!
Все навколо в чистій пелені.
І зимі радіють щиро люди.
Ця зима до серденька й мені.
Хоч і небо вкрилося хмарками,
Білий сніг навколо блискотить.
А на гірках дітвора з санками
З самого верха донизу мчить.
І дзвенять дитячі голосочки,
А навколо сніг! Біленький сніг!
Він засипав поле і горбочки,
Ще й прикрасити ялинки встиг.
І такий пейзаж довкіл казковий,
Зачаруєшся! Повсюди чистота.
Біло, ніжно. Це пейзаж зимовий…
Зайвого нічого. Простота…
Та така, що дуже серцю мила,
Мінімум яскравих кольорів.
Ягода калини перезріла
Залишилась, мабуть, для птахів.
І горобина ще вабить очі,
От і всі яскраві кольори.
І до них пташки летять охоче.
Часом блисне сонечко згори
І за хмару знов лягає спати.
А тим часом сніг летить, летить.
Як красу зими не оспівати?
Це ж така чарівна біла мить…
Так прекрасно не завжди буває,
Лиш тоді, як спокій, тишина…
Як легкий сніжок собі літає,
А душа спокійна та ясна.