Надія Красоткіна

Розпогодилось

Нарешті сонце! Чудеса!
Така краса на видноколі.
І засиніли небеса,
Та хмари розійшлись поволі.
То добре. Засвітилось все
І стало трохи веселіше.
А хмари вітерець пасе,
І на душі вже якось ліпше…
А то щодня дощі, дощі…
Холодний вітер і калюжі…
До хати хочеться мерщій,
Бо непривітно, навіть дуже.
Нехай хоч трохи поцвіте
Осіннє сонце, хоч годину.
І блисне листя золоте,
Бо дощ і мряка без зупину.
Хоч листя, правда, вже нема,
Лиш де-не-де під вітром мріє…
Та незабаром вже й зима.
Знесе й його колись завія…

Відгуки

Коментарі Cackle