Надія Красоткіна

Немов осінній сум

Осінній дощ, немов осінній сум,
Похмурий, сірий і одноманітний.
Навіяв стільки спогадів і дум,
І ніби є, і ніби непомітний…
Але навколо сіро і печаль
Стоїть в повітрі, в хату залітає.
Подумаєш, й стає безмежно жаль,
Що в молодість вже вороття немає.
По осені ідеш вже до зими…
Вона все ближче й ближче до порогу.
Навіки розлучаєшся з людьми,
Вони пішли по вічності в дорогу.
А я дивлюсь на витівки дощу
Й не хочу розлучатися з красою.
Я цю печаль осінню пропущу,
В душі я залишаюсь молодою.
Бо в смутку цім чарівність я знайшла,
Радію диву, що навколо мене.
Хоч вже і осінь на поріг прийшла,
Та ще довкола листячко зелене.
А буде в золоті, то це ж чудово теж!
А потім сніг покриє все красиво.
Захоплююсь природою без меж,
Бо все, що є навколо мене — диво!

Відгуки

Коментарі Cackle