Надія Красоткіна

До дня писемності
Виховне заняття з розвитку мовлення для дітей
Бесіда про мову для молодших школярів

Учитель.

Для кожного — своя земля чудова,
І мова зрозуміла та ясна.
У нас же рідна — українська мова.
Вона така чарівна, як весна.

У рідній мові надзвичайна сила,
Вона нас здатна піднести увись.
Дає нам волю, міць і дужі крила.
Лише до мови серцем прихились.

В нас диво-мова! Зачаруйся нею,
І вишукано, гарно розмовляй.
І прикипи всім серцем і душею.
Лиш не цурайся і не забувай.

Учитель. Сьогодні ми поговоримо про силу рідного слова. Всім людям на Землі дана різна мова для спілкування, для вираження своїх почуттів, захоплень, емоцій, повідомлень. Та й усе живе у природі вміє спілкуватися між собою: хтось рухами, танцями, співами, звуками, криками, дотиками… Навіть нежива природа видає певні звуки, за якими її можна впізнати. От прислухайтесь до голосу природи (Вчитель вмикає запис звуків: джерельця, струмочка, шум моря, лісу… А діти впізнають за звуками, що це). Що ви почули, діти? (Відповіді учнів). А тепер послухайте звуки живої природи. (Вмикає запис співу пташок, тварин…) Кого ви впізнали? (Відповіді учнів). Отже, на нашій Землі все звучить, співає, розмовляє, все видає звуки. А от людина може спілкуватися мовою, словами, інтонацією а також дотиком, рухами, танцями і музикою… От ми зараз і розберемось, як можна спілкуватися без слів, а лише мімікою і рухами. (Діти розігрують сценку. Хлопчик подає іншому яблуко. А той не хоче його й мотає головою, показує рукою, кривиться. Хлопчик подає яблуко дівчинці. Та радіє, усміхається, показує задоволення на обличчі, радість). А які почуття дотиком можна виразити? (Відповіді учнів). Можна виразити любов, ласку, прихильність, дружнє ставлення до людей і т.д. (Наводять приклади: мама пригортає дитину з любов’ю, гладить по голівці з ласкою, потискає хлопчик руку другові — це дружні стосунки, постукує рукою по плечу це прихильність і т.д.) А от у танцях теж люди можуть висловлювати різні почуття. (Діти дивляться відео з фрагментами танців і висловлюють свою думку). А зараз послухаємо музику і подумайте, які почуття закладені в ній. (Діти слухають музичні фрагменти і висловлюють свої думки).

У людей є мова, у кожного народу своя — гарна, неповторна, жива, притаманна лише йому, його темпераменту, характеру, звичкам, поглядам... По мові можна відразу впізнати до якого народу, до якої національності належить людина. Ось послухайте фрагменти розмов і визначте, хто тут вів розмову. (Діти слухають короткі фрагменти розмов німців, поляків, росіян, українців, англійців… І визначають національність людей). (Відповіді учнів). От бачите, діти, ви відразу відгадали людей за національністю за фрагментом їхньої розмови. Тому мова — це дуже важливо. По мові ми дізнаємося хто ця людина, з якого вона народу, з якої країни. Кожен народ любить і дуже оберігає свою рідну мову, розмовляє нею завжди і всюди, а найбільше у своїй країні, хоч може вільно розмовляти й іншими мовами, але рідна мова для кожного — це святе! Так як і своя Батьківщина, рідні мама і тато. Бо поки є мова — є народ, є його культура, традиції, пісні, прислів’я і приказки, казки і легенди, бувальщини і гумор, є його національна цілісність і є його воля та незалежність. А забери в людей мову і нема вже народу, нема в нього вже нічого. Тому, коли вороги хочуть забрати землю, територію у народу, який на ній живе, то спочатку вони позбавляють його рідної мови, а насаджують свою, знаючи, що коли народ позбавити рідної мови, то це вже не народ, а просто якісь там люди без національності і всього свого рідного, і з ним можна робити, що завгодно. Так було і в нас, в Україні. Нам віками нав’язували свою мову ті, хто хотів заволодіти нашою державою: росіяни, поляки, угорці і т.д. І сьогодні прагнуть позбавити нас рідної української мови, а нав’язати російську. Але ми — українці, вільний і незалежний народ, тому треба боротися за свою рідну мову, за свою волю, за незалежність і відстоювати мову, культуру, традиції, пісні... Бо поки ми розмовляємо своєю рідною українською мовою — ми українці, у нас є наш край Україна. То ж сьогодні ми поговоримо про нашу українську мову, мелодійну й красиву, ніжну і багату, чарівну і веселкову, нашу рідну, солов’їну, українську мову.

Учень.

Бо наша мова гарна, веселкова,
Така багата, як сама Земля.
Красива й ніжна, світла і казкова…
І нею вся природа промовля.

Учениця.

Он листя золоте в гаю шепоче,
Співає щось зажурена верба,
Джерельце тихо про своє цвіркоче,
В природі жовта осінь і журба…

Учень.

А в небі синь! І журавлі ключами
Летять у вирій, в теплії краї
Над ріками, озерами, ставками…
І усміхаються їм золоті гаї.

Учениця.

Їх проводжають поле, ліс і люди,
Та не надовго, лише до весни.
А там тепло, краса і сонце буде —
Веселиками вернуться вони.

Учитель. От як можна гарно описати українською мовою все у природі, бо в нашій мові є дуже багато слів! Ось навіть цих величних птахів восени наш народ називає журавлями, бо вони сумно курличуть, наче журяться, що доводиться покидати рідні гніздечка, а от весною їх люди називають веселиками, бо вони нам несуть радість пробудження в природі і весело курличуть над рідною землею! Мабуть від краси самої природи нашого краю така чарівна українська мова, ніжна і пісенна, світла і промениста.

Учень.

Багата й гарна, світла наша мова.
Пісенна, ніжна, як сама весна.
Вона барвиста, чиста, світанкова
І найрідніша в світі нам вона.

Учениця.

Багато мов у світі можна знати,
Щоб вільно спілкуватись з усіма.
Та рідна мова, наче рідна мати,
Для кожного у світі цім одна.

Учень.

Про це ви, діти, добре пам’ятайте,
І мову солов’їну не губіть.
Учіть старанно, гарно розмовляйте
І українцями у білий світ ідіть!

Учитель. Кажуть люди, що іноземну мову можна вивчити і за короткий термін, а от свою рідну треба вчити все життя. А воно справді так, бо скільки нею розмовляєш, скільки вчиш, а щоразу з’являється якесь нове слово, яке відкриває нову цікаву грань, веде тебе в глибину віків і дарує новий зміст. Мову завжди цікаво вчити, бо вона жива, йде в ногу з життям, доповнюється новими словами і значеннями. А, головне, нею треба дуже гарно і правильно розмовляти, не вживати поширених суржиків та лайливих слів, які не додають нікому розуму і мудрості. Тому треба слідкувати за чистотою мови і зважати на те, що слово — не ніж, але ранить глибше і залишає незагойні рани в людській душі. Недаремно в народі кажуть: «Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш». Тому треба добре думати, як, де, коли і що сказати. Отже, треба вчитися правильно розмовляти.

Умійте, діти, гарно розмовляти,
Бо мова — інтелекту показник.
І завжди думайте коли і як сказати,
Не розпускайте помелом язик.
І не кажіть, що знаєте, не треба,
А знайте, що говорите, завжди.
А часом й помовчати є потреба,
Тож і змовчіть, щоб не було біди…
Бо слово може ранити глибоко,
Хоча не спис, та в саме серце б’є.
А може піднести до зір, високо!
Така велика сила в слові є.

Учень. Велика сила рідного слова, дивовижна сила рідної мови… Ця сила може повернути людину до життя, може підносити її в недосяжні висоти, дати їй натхнення, волю, радість та щастя. Тому рідну мову треба берегти, любити, вчити і знати, бо рідна мова, як і рідна мати, як рідна Вітчизна — у світі одна.

Учениця. Любімо свій край всім серцем і душею, розмовляймо українською мовою, несімо у світ свою культуру, пісню і танець, українські традиції і солов’їну мову, свій чарівний вишитий рушник і дивовижно гарну вишиванку, якою захоплюються люди по всьому світу. А головне, вишукано спілкуймося рідною українською мовою! Слава Україні!

Всі діти. Героям слава!

Вчитель може використати в бесіді пісні про Україну і про мову на власний розсуд.

Подякувати

Картка Приватбанку

5168 7422 2562 7797

Відгуки
Коментарі Cackle